Дити́нний, -а, -е. Дѣтскій, рябячій.
Зарика́ти, -ка́ю, -єш, гл. Зарычать. І мов ті леви голодні з усіх боків зарикали.
Клунище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стоитъ клуня. А на той час Антін гній із клунища возив.
Купити Cм. купувати.
Лейстрови́к, -ка́, м. Реестровый казакъ. Бенкетує шляхта, іграючи в карти, а козаки-лейстровики додержують варти.
Лопота́ти, -чу́, -чеш и лопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Шелестѣть (бумагой, лощеной матеріей). 2) Стучать или топать, бѣжа. Щось лопотить, чи не отаман? Тільки що дасть Бог ранок, то всі до його аж лопотять. 2) Хлопать. Крилоньками (голуби) лопотали. Лопотить у домні. 3) Болтать безъ умолку.
Поспів, -ву, м.
1) Пѣніе, напѣвъ.
2) Заключеніе, эпилогъ (поэтическаго произведенія). Поспів до думи.
Потурчати, -чу́, -чи́ш, гл. = потуркати.
Сучечка, -ки, ж. Ум. отъ сука.
Храпій, -пія, храпко́, -ка, м. Хропунъ, храпящій человѣкъ.
