Вечерничити, -чу, -чиш, гл. Устраивать вечерниці, бывать на нихъ.
Вищезнути, -ну, -неш, гл. Исчезнуть, уничтожиться, истребиться. Вищезає жито. Каченята вищезли: ворони вихапали.
Відправа, -ви, ж.
1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Попи добилися копійки і за одправи принялись. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу.
2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня».
Засипля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Просыпать какое-либо событіе, явленіе. Зелена діброво, скажи мені правду: хто такий у світі зору засипляє?
Знудіти, -дію, -єш, гл. Соскучиться, затосковать. Я аж знудів, ждучи вас.
Корольство, -ва, с. Королевство. Як найдеш ти мені де-небудь дівку таку, щоб мені за жону була, то я оддам половину свойого корольства.
Поковалювати, -люю, -єш, гл. Побыть кузнецомъ.
Посуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. посунутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Подвигаться, подвинуться. Мій парубок тільки очима світить та по за мною посувається, знай, до дівчини. 2) Соваться, сунуться. Всі п'яні, хоть куди посуньсь.
Ужик, -ка, м. Ум. отъ уж.
Цькувати, -кую, -єш, гл. Травить. На що ж ти собаками цькуєш? Рябко, уджга! — цькував дід та все лаявся.
