Бундючно нар. Высокомѣрно, чванно. Пішов з ківнат бундючно-грізною ходою.
Валучня, -ні, валуша, -ші, ж. = валюша.
Водило, -ла, с. Длинная жердь, ворочая которой сгибаютъ колесный ободъ.
Голостьоб, -бу, м. Возвышенное мѣсто безъ растительности.
Купити Cм. купувати.
Перекрадатися, -даюся, -єшся, сов. в. перекрастися, -дуся, -дешся, гл. Прокрадываться, прокрасться. Хотів ся перекрасти, та собі очі виштуркав.
Піддашшя, -шя, с. = піддашок. Гучно, гучно у світлиці батьки розмовляють; любо їх сини Настусю в піддашші вітають.
Просточка, -ки, ж. Ласкательно: простолюдинка, простая женщина. Я ж не царюівна, не королюівна, я ж так просточка, батькова дочка.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
Цупити, -плю, -пиш, гл. Тянуть, тащить. Цупить із печі горшки, аж крекче. Навіщо ти москаля так щиро цупиш на мотузці? Наліг (вітер) ма козака, одежу з його цупить.
