Богобоязний, -а, -е. = Богобійний. А той тихий та тверезий богобоязливий. Правдива душа, навіки чесна і богобоязна.
Гет меж. и нар. = геть.
Докрути́ти Cм. докручувати.
Дуплина́вий, дуплина́стий, дуплина́тий, -а, -е. Дуплистый. Великий дуб, та дуплинатий, порохнею напхатий. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого.
Кіл, кола, м. Колъ. Дурному хоч кіл на голові теши. Св. Микола не поставить кола.
Наляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. налягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Налегать, налечь. 2) Давить, придавить; угнетать, тѣснить, притѣснить. Стали ляхи дуже вже налягати на козаків. 3) Ложиться, лечь поверхъ чего-либо. Ой туман яром та налягає. 4) Охватывать, охватить; одолѣвать, одолѣть (о снѣ, печали). Сон наліг. Сидить дівчина край віконечка і сон її налягає. Стала к їх серцям велика туга налягати. Уже на нашу молоду журба налягла. 5) Напирать; надвигаться, надвинуться. Щось дуже злая хуртовина, на нас налягає. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. 6) Только сов. в.? Догонять (охотничій терминъ о собакѣ). Як дуже Дойда налягає, — ... лис хвостом виляє. 7) налягати на но́гу. Прихрамывать. У Мирнаго налягати на но́ги значитъ — поспѣшно идти: Христя... налягає на ноги: ж йде, а підтюпцем трюха. Чіпка тільки вийшов з двору, так і наліг на свої ноги. 8) Настаивать, настоять. Пани налягають на свому, а мужики на свому. 9) Приставать, пристать. Що ти, причепо, налягаєш на мене?
Повідтягати, -га́ю, -єш, гл. Оттащить (во множествѣ).
Рот, -та, м. 1) = ріт. Рот не город, не загородиш. 2) Отверстіе верші или ятіра, въ которое входитъ рыба. Ум. рото́к, рото́чок. Ув. ротяка.
Труха, -хи, ж.
1) Измельченное сѣно.
2) Кроликъ, Lepus cuniculus.
Шатирити, -рю, -риш, гл.
1) Искать, шарить. Стрільці шатирять по терну.
2) = шарувати 1.
3) Мошенничать.
