Дяконе́нків, -кова, -ве Принадлежащій сыну діакона.
Зашпо́татися, -таюся, -єшся, гл. Споткнуться.
Зломити, -млю, -миш, гл.
1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Прудко гонить, голову зломить.
2) Нарушить. Не зломлю... закону.
Лабцювати, -цю́ю, -єш, гл. Хватать въ лапы? Тащить? Хоч старого, хоч малого, — всіх туди лабцюють. (Чорт і смерть людей в пекло).
Лихово́дити, -джу, -диш, гл. Злодѣйствовать.
Недбалий, -а, -е. 1) Нерадивый, небрежный, нерачительный.
2) Беззаботный.
Поодинці нар. По одному, въ одиночку.
Таляровий, -а, -е. Относящійся къ таляру.
Улад нар.
1) Стройно; въ тактъ. Влад співають гімн.
2) = до ладу.
Шанька, -ки, ж. 1) = шалька 2. 2) Котомка для съѣстныхъ припасовъ, которую даютъ мальчикамъ-пастухамъ. и мѣшокъ у рыболова.
