Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Виливання, -ня, с. Выливаніе; изливаніе.
Вітрів, -рова, -ве Принадлежащій вѣтру. Жене, як вітрів батько.
Дити́нний, -а, -е. Дѣтскій, рябячій.
Полій, -лія, м.
1) Вода поверхъ льда. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду.
3) Раст.: а) Mentha aquatica L. б) Mentha Pulegium L.
Попереживати, -вію, -єш, гл. То-же, что и пережити, но во множествѣ.
Прибрати, -ся. Cм. прибірати, -ся.
Свердлик, -ка, м.
1) Ум. отъ свердел.
2) Часть поколодви (Cм.).
Стяти, -ся. Cм. стинати, -ся.
Цюця, -ці, ж. Дѣтск. собачка. Спекла Луця: не схоче їсти й цюця. Ум. цюцька, цюцінька, цюцічка.
