Діді́вський, -а, -е. 1) Дѣдовскій, предковскій. Спом'яни на них дідівську, прадідівську славу. Твій рід на срібло проміняв звичай дідівський, старосвітський. 2) Нищенскій.
Згуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Потерять. Лучче з розумним двічи згубити, як з дурнем раз найти. Нос. 2) Погубить. Ой стій, не топися, марне душу згубиш.
Змочувати, -чую, -єш, сов. в. змочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Смачивать, смочить, измачивать, измочить. Змочувала холодною водою засмажені Прісчині уста. Який Бог змочив, такий і висушить. Ні дощик його не змоче.
Келиця, -ці, ж. Кисть, украшающая шляпу парня галицкаго Покутья.
Намно́жити, -жу, -жиш, гл. Умножить, расплодить. А він же то намножив їм господи.
Німчик 1, -ка, м.
1) Нѣмой человѣкъ.
2) Нѣмецъ.
Освітити, -ся. Cм. освічувати, -ся.
Повирізняти, -ня́ю, -єш, гл. Выдѣлить (во множествѣ). Ягнят з отари повирізняли.
Пуга 1, -ги, ж. Кнутъ. Ляснув погонич пугою, коні заржали.. як пугою по воді. Какъ горохомъ объ стѣну. Ум. пушка.
Спузарь, -ря, м. Одинъ изъ пастуховъ въ гуцульской полонині, на обязанности котораго лежитъ ношеніе воды, дровъ и топка, — послѣдняя обязанность обусловливаетъ то, что онъ всегда испачканъ золой (спузом), отъ чего и получилъ свое названіе.
