Зверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. зверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Сворачивать, своротить, поворачивать, поворотить. Прошу вас, братця, на праву сторону звертаться. . Як кіньми звернув, аж Львів ся здвигнув. в'я́зи зверну́ти. Свернуть шею. ува́гу зверну́ти на. Обратить вниманіе. Що б він мені не росказував, а все було увагу зверне на те, що який гріх чіпати що чуже. 2) Сворачивать, своротить на кого (вину). Не звертай на людей, коли сам нашкодив. Звикли усе на инших звертати, а себе неповинними в своїй біді чинити. . 8) Возвращать, возвратить. 4) Только сов. в. Скинуть, сбросить. Кобила хоче лошя звернуть.
Коміть нар. Внизъ. коміть-головою. Внизъ головою.
Коничок, -чка, м. Ум. отъ кінь.
Кравеція, -ції, ж. Кутерьма.
Напли́нок, -нку, м. Наносъ рѣчнаго ила, наносный песокъ. 2) Слѣдъ, вліяніе. Латинська мова лишила в лядській великий наплинок.
Ославити, -ся. Cм. ославляти, -ся.
Панія, -нії, ж. = пані. На весілля панів, паній понаїздило. Ум. панійка.
Поморочитися, -чуся, -чишся, гл. Повозиться.
Спадковий, -а, -е. Наслѣдственный. Вподобала я в простій козачці спадкову пиху своїм поважним родом.
Ушанувати, -ную, -єш, гл.
1) Почтить.
2) Хорошо принять, угостить. Ні, я по своєму її вшаную.
