Доріка́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. дорікну́ти, -ну́, -не́ш, сов. в. дорікти́, -речу́, -че́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. Дорік парубок гірко. Мені за вас люде дорікають. А вороги, мог буяють, гірким докором дорікають. «Катре!» — дорікнула мати.
Звели́чити 2 Cм. звеличувати.
Зві́ку нар. Съ отриц. не при глаголѣ. Никогда. Зроду-звіку козак не був і не буде катом.
Лакузитись, -жуся, -вишся, гл. Поддѣлываться, подлаживаться.
Лодя́к, -ка́, м. Водяная пловучая мельница (на лодкахъ).
Майсте́рня, -ні, ж. Мастерская.
Письменницький, -а, -е. Писательскій. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні.
Правосудець, -дця, м. Правый судья. Це наші правосудці так розсудили їх.
Пущальний, -а, -е. Мясопустный.
Четвертина, -ни, ж.
1) Четвертая, часть, четверть. четвертина сала. Четверть куска сала, не какого либо куска, а такого, какими сало солится. Доїв окрай ця й сала четвертину.
2) четвертина про́са, жита и пр. Извѣстная мѣра земли для посѣва проса, ржи и пр. А що ж мені на год? Дасте день проса (четвертину проса викосить).
3) Четверть кварты. Четвертину горілки купи. Вернулась з четвертиною горілки, поставила її перед Чіпкою.
4) Четвертая часть дубовой болванки. Ум. четвертинка.
