Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Губи́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Не губи мене з світу. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?
Коштувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Стоить. На йому була біла свита, сім кіп коштувала вона. Воно коштуватиме їх не багато. 2) = куштувати.
Лі́нка, -ки, ж. Лѣнивая женщина.
Мерчу́к, -ка́, м. Мертворожденный.
Наві́яти Cм. навівати.
Наджули́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Напиться пьянымъ, нагрузиться.
Поперекрикувати, -кую, -єш, гл. Тоже, что и перекричати, но многихъ.
П'ятра, -тер, с. мн. = п'ятрини.
Спорськати, -каю, -єш, гл.
1) Обрызгать, окропить.
2) — різками. Выпороть.
