Бочуля, -лі, ж.
1) Толстобрюхая корова.
2) Корова съ бѣлыми боками. Ум. бочулочка. Да прийду ж я, гою, на твою обору, ой займу ж я бочулочку до свойого дому.
Возярка, -ки, ж. = возирка.
Де́кілька нар. Нѣсколько.
Дрешпа́к, -ка́, м. У овчинниковъ: когтеобразный желѣзный гребешокъ, которымъ расчесываютъ шерсть на обработанной уже овчинѣ.
Забайду́же нар. = байдуже. А як він випас нам луки, мак те забайдуже?
Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Кривоногий, -а, -е. Хромой, косолапый. Були багаті і убогі, прямі були і кривоногі, були видющі і сліпі.
Лути́на, -ни, ж. 1) Лубъ. 2) Прутъ.
Отерпати, -па́ю, -єш, гл. Рвать въ куски.
Покупатися, -паюся, -єшся, гл. Выкупаться. Душно, каже, сестро, на дворі, ходім покупаємось.
