Здійма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. здійня́ти, -йму́, -ме́ш, гл. 1) Снимать, снять. За рученьку візьме, золот перстень здійме. Не здіймай з мене, дідусю, шкури. На поріг ступає, шапочку здіймає. 2) Поднимать, поднять. Гуки до Бога здіймає, Господа з небес благає. Ой казав Криворук, що не здійме орда рук. Орда руки ізняла і козака заняла. Здійміть очі ваші.
Копнути Cм. копати.
Луск, -ку, м. Трескъ.
Ме́рвити, -влю, -виш, гл. Комкать, мять.
Нівечити, -чу, -чиш, гл.
1) Портить, уничтожать, обращать въ ничто, разорять. Свою одежину нехтує, скот нівечить.
2) Мучить, издѣваться, жестоко обращаться. Дитино моя, чого ж твій тато мене нівечить? Робили глузи їм досадні, гірш нівечили, як циган.
Обсапувати, -пую, -єш, сов. в. обсапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Опалывать, ополоть и окучить.
Похверцювати, -цюю, -єш, гл. Пощеголять.
Сновидний, -а, -е. Больной лунатизмомъ.
Стельмашня, -ні, ж. Экипажная, колесная мастерская.
Шпинь 1, -ня, м.
1) Шипъ, нарѣзываемый на той части спицы, которая должна входить въ ступицу.
2) Часть веретена. Cм. веретено.
3) Часть моталки. Шпинь з витушки встроми на вулиці.
