Вдовенко, -ка, м. = удовенко.

Веснівка, -ки, ж. 1) = веснянка. 2) пт. луговой жаворонокъ, Alauda arvensis. Вх. Пч. ІІ. 8.

Дові́дувати, -дую, -єш, сов. в. дові́дати, -даю, -єш, гл. Навѣщать, навѣстить, провѣдывать, провѣдать. Зайшов гостей довідать. Шевч.

Наві́дини, -дин, ж. мн. Посѣщеніе, визитъ.

Пісникати, -каю, -єш, гл. Постничать. Канев. у.

Погарбати, -баю, -єш, гл. Захватить, насильно взять (во множествѣ).

Роспрощатися, -щаюся, -єшся, гл. Распрощаться, проститься. Распрощалась душа з тілом. Чуб. V. 741.

Тобілка, -ки, ж. = табівка. Гол. Од. 67.

Футькало, -ла, с. Вспыльчивый человѣкъ. Фр. (Желех.).  

Ходити, -джу, -диш, гл. 1) Ходить. Не ходи, козаче, по над берегами, не суши дівчини чорними бровами. Н. п. ходи, ходім, ходіть! Иди, пойдемъ, пойдемте! Біжи лишень сюди, Марусечко, до нас! Ходи, не соромся! МВ. І. 17. Ходім повінчаймось, моє серденятко. Мет. 27. Ѣздить въ дорогу. Та вдарили зразу у великий дзвін: се ж по тому чумакові, що ходив на Дін. Рудч. Чп. 157. Плавать по водѣ. Од гатки до гатки ходить по Росі важкий порон на товстій кодолі. Левиц. І. 94. Вообще двигаться (о снарядахъ, машинахъ). Ходить у ставках спідній навій. Шух. І. 255. 2) Находиться, пребывать. У тяжкому недузі ви ходите. К. ЧР. 194. 3) — в чо́му. Быть одѣтымъ какъ, одѣваться какъ. Ходимо в латаній одежі. Левиц. І. 101. 4) — коло чо́го. Заботиться о чемъ, ухаживать за чѣмъ. У нас не знають, як лучче доглядати худобу, ходити коло неї не вміють. Дещо. У нас, сину, нема коло чого й ходити, нам самим нічого їсти. Грин. II. 72. Хиба ти мужичка, чи що, що б коло свиней ходити. Св. Л. 11. 5) — дитиною. Быть беременной. Борз. у. Я тоді оцією дівчиною ходила. Черн. у. Ні однією дитиною не було їй так важко ходити. Грин. II. 8. А я другою дівчиною ходила, третього дня і знайшла. Г. Барв. 284. 6) — до вітру. Испражняться. Лебед. у. 7) — на́висом біля ко́го. Неотступно ходить за кѣмъ. Н. Вол. у. 8) — під обухом. Находиться подъ страхомъ за свою участь. Н. Вол. у. 9) — по правді. Поступать правдиво, служить правдой. Я кождому було по правді хожу. Федьк. 10) — своїм робом. Дѣйствовать, поступать по своему, самостоятельно. Cм. еще роб. 11) — утяжі́. Быть беременной. Жінка тоді у тяжі ходила. Канев. у. 12) — ходором. Дрожать, быть въ движеніи, волноваться. Плечі й груди аж ходором ходять. Левиц. І. 133. Од гучних мазурок ходять ходором палати. К. Досв. 22. Перед паном Хведором ходить жид ходором, і задком, і передком перед паном Хведірком. Шевч. 138. Дивись, як ходором заходив, мов опарений. Полт. г. Ум. ходи́тоньки, ходуні, ходусі, ходусеньки. Мої любі вечерниченьки! вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки. О. 1862. IV. 4. (Н. п.).