Верства, -ви, ж.
1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п'ять. У доброго коня не довгі верстви.
2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно.
3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг.
4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами.
5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. І з менчої верстви вчаться всі.
Вимолоти, -мелю, -леш, гл. Смолоть.
Заса́джувати, -джую, -єш, сов. в. засади́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Засаживать, засадить. Кукол наробили, куток засадили. (1849), 104. 2) Засаживать, засадить (огородъ, садъ и пр.). 3) Засаживать, засадить, посадить, заключать, заключить. Засадили у темну темницю. 4) Втыкать, воткнуть, всовывать, всунуть. Ніж в черево і засадив. Засадило руку та й витягло гадюку.
Крадіжка, -ки, ж. = крадіж. Лиха нахідка гірша від крадіжки.
Куркувати, -ку́ю, -єш, гл. Кричать кречетомъ.
Позсихати, -ха́ю, -єш, гл. Изсохнуть (во множ.). Були річки, — позсихали.
Позчіплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Сцѣпиться другъ съ другомъ, переплесться другъ съ другомъ. Верби понагинались над водою, позчіплювались зеленими верхами.
Порострушуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Раструситься, разсыпаться (во множествѣ).
Постолець, -льця́, посте́лик, -ка, м. Ум. отъ постіл.
Служення, -ня, с. Служеніе.
