Алти́ця, -ці, ж. Ластовка, вставка подъ мышками гуцульской рубахи.
Брикливий, -а, -е. 1) Лягающій.
2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Ум. брикливенький.
Вапенник, -ка, м. = вапельник.
Варнякати, -каю, -єш, варнячити, -чу, -чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить.
Векнути, -ну, -неш, гл. Издать звукъ: ве. З усього маху стусонула Колісника міжи плечі, — той векнув.
Забаляндра́сити, -шу, -сиш, гл. Начать болтать. Як защебече, як забаляндрасить, так усім весело.
Зрубити, -блю́, -биш, гл. Сдѣлать срубъ. Зрубив хату.
Понадрубувати, -бую, -єш, гл. Надрубить (во множествѣ). Кілочки понадрубувати треба, бо дуже довгі.
Послідущий, -а, -е. Худшій. Кирило Тур був у Січі не послідущий. Піду, каже, утоплюсь, усі мене обіжають — я послідущий на світі.
Спалити, -лю, -лиш, гл.
1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале.
2) Опалить (солнцемъ кожу).
3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало.
