Відмічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відмітити, -чу, -тиш, гл. Отмѣчать, отмѣтить.
Власне нар. Собственно, именно.
Груши́ця, -ці, ж. = Груша. Грушице моя, чом же ти не зеленая? Ум. Груши́чка.
Зза́молоду нар. Съизмолоду. Полись танцював ззамолоду.
Міша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Мѣшать, смѣшивать, перемѣшивать. Мішай кашу. Пане гетьмане!.. старого пса непристойно мішати в нашу компанію.
Пожиття, -тя́, с. Прожитье, прожитокъ. Ставало на пожиття його. Пиття — пожиття.
Стверділий, -а, -е. Отвердѣлый.
Стріла, -ли, ж.
1) Стрѣла. Летіла стріла уподовж села, убила стріла вдовиного сина.
2) — огняна. Молнія.
3) Бревно, которымъ поворачиваютъ вѣтряную мельницу.
4) Часть ткацк. станка. Cм. верстат.
5) Часть маслобойни. Cм. олійниця.
6) Часть плуга.
7) — водяна. Раст. = стрілиця 4. Ум. стрілка, стрілонька, стрілочка. Винесла лучок і стрілочок пучок.
Тьохкати, -каю, -єш, гл.
1) О сердцѣ: биться, ёкать. А серце так йому й тьохка, наче яке лихо віщує.
2) Щелкать (о соловьѣ). Соловейко тьохка.
Ущирити, -рю, -риш, гл. Сравнять съ краями мѣры насыпанное въ нее сыпучее тѣло. Мірку пудову вкрадено, таку що як насипать її вщерть та ощирить палочкою, то й важить не треба, — акурат пуд буде.
