Бочкуватий, -а, -е. Бочкообразный.
Вербник, -ка, м. Вербовая роща.
Відклінщина, -ни, ж. Прощальный пиръ: а) по случаю выхода ученика отъ мастера-кобзаря; б) по окончанія свадебных празднествъ (въ субботу).
Вона, її, мѣст. Она. Була в мене небога; при мені вона й зросла.
Гра́дус, -са, м. Градусъ. Тепломір поділяють на 80 частин.... звуться градусами.
Знизувати, -зую, -єш, сов. в. знизати, -жу, -жеш, гл.
1) Снизывать, снизать. Знижи мені оце намисто.
2) Натыкать, наткнуть на что острое, пронзить. Возміте Байду, повісіте і на острий гак знижіте.
3) — плечима. Пожимать, пожать плечами.
Колупати, -па́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] колупнути, -пну, -не́ш, гл. Ковырять. піч колупати — обрядовое дѣйствіе невѣсты во время сватовства. Стала коло печі та й колупає її пальцем. колупнуло за серце. Защемило сердце. Колупнуло Антося за серце, — аж заплакав.
Неприторений, -а, -е. 1) Настоящій, чистокровный. Ці вівці неприторені басарабські.
2) Совершенный, неисправимый, отчаянный. Непритореннії злодій. Наведе із собою п'яниць неприторених. Cм. непроторений.
Поскручувати, -чую, -єш, гл.
1) Скрутить (во множествѣ). Поперетинали ремні, котрими поскручувані були руки у козаків.
2) — го́лови. Свернуть головы. Давай... їм, (горобенятам) голови, поскручуємо.
Розскочитися, -чуся, -чишся, гл.
1) Распасться на куски, разскочиться. Так той меч на канцурки і розскочивсь.
2) Лопнуть, треснуть. Аж ся земля розскочила. Розскочиться моє серце на дві половині.
