Виваляти 1, -ляю, -єш, гл.
1) Повалить все или многое. Сунулись тії тури в пущу, — так і виваляли дерево.
2) Вывалять, обвалять во что, испачкать какимъ-либо сыпучимъ веществомъ. Упустив хлібу виваляв у пісок, — як же його тепер їсти?
Відкіль, відкіля, нар. Откуда, отколѣ. Відкіль такі се гольтіпаки? Не стямишся, відкіль лихо складеться. Початок і не можна знать, відкіля взявся.
Заміря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. замі́ритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Вознамѣриваться, вознамѣриться. 2) Замахиваться, замахнуться. Дід підійшов до дуба і вже заміривсь, щоб його рубати. Замірься, та не вдарь.
Набесі́дувати, -дую, -єш, гл. Наговорить, бесѣдуя. Набесідувала, наговорила, — взяла мазницю, за медом пішла.
Пересапувати, -пую, -єш, сов. в. пересапувати, -пую, -єш, гл. Наново полоть, выполоть сапою.
Поробити, -блю́, -биш, гл.
1) Сдѣлать (во множествѣ). Понакладали гори скель, ніби так сам Господь їх поробив. О6. Поробили собі маленькі списи.
2) Причинить болѣзнь злой волей или какимъ либо чародѣйскимъ дѣйствіемъ.
Пробуток, -тку, м. Житье. Дай, Боже, вік довгий, пробуток добрий. Я дав йому пустиню на пробуток.
Розсвербітися, -блюся, -бишся, гл. Раззудиться. Розсвербілась спина.
Тельбухатий, -а, -е. Имѣющій большой желудокъ и кишки.
Трійчичка, -ки, ж. Тройная те́рлиця.
