Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Перстінь Cм. перстень.
Поранник, -ку, м. Раст. Plantago lanceolata L.
Потеруха, -хи, ж.
1) = потерть. Подольск. Волын, гг.
2) Сифилисъ. Ум. потерушка, потерушечка. Хоч і риба потерушка, та хороша юшка.
Проворно нар. Проворно, быстро.
Сусідський, -а, -е. 1) Сосѣдскій. Вела невеличкого сусідського хлопчика.
2) Принадлежащій сусіду 2. Достаточок був гарненький: сусідських хат зо три, чи з чотирі, клунька, комірки.
Троєнка, -ки, ж. Раст. Мухоморъ, Agaricus, muscarius L.
Шандра, -ри, ж.
1) Раст. a) Phlomis tuberosa L. Кучерява шандра. б) Marrubium vulgare L. в) Marrubium album L. г) Calamintha Clinopodium Benth.
2) Путь, дорога. Як пообідаєте, паничу, то мерщій у шандру.
3) шандру терти. Мяться, возиться. Як почне шандру терти! поки повернеться, поки зробе!
Шкорбати, -баю, -єш, гл. Тянуть, теребить. Буде вже тобі тую цицю шкорбати, — вже ти наїлася.
Шпетити, -чу, -тиш, гл. Поносить, ругать, оскорблять, унижать. Олимпських шпетив на всю губу, свою і неню лаяв любу. Я жі собі нівроку вдалась, борецького роду не шпетила. В своїй розмові не шпетила вона рідного слова.