А́рчик, -ка, м. Сѣдло.
Закарлю́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. закарлю́читися, -чуся, -чишся, гл. Огинаться, согнуться крючкомъ.
Зара́ння II, нар. = Зарані. Іде милий додому зарання. Ото, Рябко, шануйся, добра своїх панів як ока стережи, зарання спать не квапсь, в солому не біжи. Старі зарання повмірали.
Повечоріти, -ріє, гл. безл. Повечерѣть, наступить вечеру. Коли б мені да, Господи, повечоріло, до б на моєму серденьку поздоровіло.
Полотенко, -ка, с.
1) Ум. отъ полотно.
2) Полотно для сита. В'язка личаних полотенків на решета.
3) = полотенце 3.
Приїмиця, -ці, ж. Пріемъ, угощеніе. Встаючи послі вечері: Встаньте, братя, підведітся, зійміт шапочки, поклонітся наперед Богу, господареві, господинонці і всій родинонці і тим пишним кухарочкам за соли посолінє, за добрую волю, за пана молодого і за приїмицю єго.
Ружний, -а, -е. Относящійся къ ругѣ идущій на содержаніе духовенства. Ружна земля.
Стайка, -ки, ж.
1) Рядъ копенъ хлѣба. Ой у полі жито у стайки ізвито. Не моя жень, це стайка на моїй постаті.
2) Родъ шалаша у гуцульскаго пастуха въ полонинах. То-же, что и застайка.
Старощіння, -ня, с. Сватовство. Нам буде старощіння, най буде весілля.
Страж, -жі, ж. = сторожа. — держати. Быть на караулѣ, на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав.
