Гоно́би́ти, -блю, -биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці.
Довбти́, -бу́, -бе́ш, гл. = Довбати. Нужда і камінь довбе.
Зати́н, -ну, м. Родъ перегородки изъ камыша, ставящейся въ рѣкѣ, чтобы задержать рыбу, которая, ища выхода, попадаетъ въ поставленную вершу. Отце ж ми робим затин — з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка.
Ізс.. Cм. зс.
Папера, -ри, ж. = папір.
Пергач, -ча́, м. Летучая мышь.
Понастобурчувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и насто(в)бурчити, но во множествѣ.
Простудити, -джу́, -диш, гл.
1) Охладить, охолодить.
2) Простудить.
Пхикання, -ня, с. Хныканье, всхлипываніе.
Шкалювати, -люю, -єш, гл.
1) Поднимать на смѣхъ, поносить, ругать. Шкалював мене, шкалював.
2) ? Шо вже оббивають бляхою баню? Та ні, ше но тільки шкалюють.
