Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Перезлиться.
2) Отпаять.
Досвітко́вий, -а, -е. Предразсвѣтный. Темнота досвіткова.
Зломок, мку, м. Обломокъ. Ум. зломочок. Шаблю поламали недавно та поробили ножі, а один зломочок товщенький такий брали на весілля. Се мабуть невеличкий зломочок якогось давнюю широкого оповідання.
Зуб, -ба, м. 1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. А вона тільки зуби зціпила. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. взяти на зуби кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли. 2) Зубъ — часть снаряда: зубець колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. 3) вовчі зуби. Названіе рода писанки. 4) Родъ пѣсни. Сопілка зуба затинала. Ум. зубик.
Ли́чаний, -а, -е. Лыковый. Погана пуга личана, а й без неї тяжко.
Нака́шничок, -чка, м. Небольшой ухватъ, которымъ вынимается кашничок (Cм.).
Півострів, -рова, м. Полуостровъ. Півострів Кримський.
Попереловлювати, -люю, -єш, гл. Переловить (во множествѣ).
Чапрак, -ка, м. Чепракъ.
Штучно нар. 1) Искусно. Штучно та гарно сорочки вишивають. Колеса штучно повиточувані. Бач, як воно штучно (зроблено). 2) Замысловато. 3) Искусственно. Мертва мова, котру викохано штучно по старосвітських чернечих писарнях. 4) Хитро. Так же до його штучно підійшов.
