Безлюдень, -дня, м. = безлюдько.
Долі́в нар. 1) Ha землю, внизъ. Нераз мі ся долів оком сльози покотили. 2) Внизъ по теченію. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай, долів Дунаєм під Царгород.
Ме́ння́, -ня, с. Имя. на мення. По имени. На мення не знаю, як його звуть. Конотоп. у. Ум. меннячко. Та два сини зродила, сама меннячко дала.
Перхнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Побѣжать. Де та сила візьметься, — знов перхну так, що аж залускотить. 2) Набѣжатъ, наѣхать многимъ. Та й справді перхнуло до нас гостей, — як на погориджу.
Побрязкувати, -кую, -єш, сов. в. побрязкати, -каю, -єш, гл. Бряцать, побряцать, побрякивать. Перенесу ключі не побризкуючи.
Потомність, -ности, ж. Будущее.
Прохрипіти, -плю́, -пиш, гл. Прохрипѣть. Не журись!... прохрипів.
Роскішно нар. Роскошно, изобильно, богато. (Гаї) роскішно поросли на крутих ребрах, на вершках гір.
Сердечний, сердешний, -а, -е. 1) Сердечный, искренній. Одцуралась нас близькая й далекая, вся названая, сердешная родина. 2) Бѣдняга, достойный сожалѣнія, злосчастный, злополучный. Несповита заплакана сердешна дитина. Ти, козаче сердешний, який же ти безпечний. Поодрубував руки й ноги, — все за той сердешний хліб. 3) сердешне дерево = сердешник. 4) — шна трава. Раст. Orobus vermis L. Ум. сердешненький.
Ускромляти, -ляю, -єш, сов. в. ускроми́ти, -млю, -миш, гл. Укрощать, укротить, смирять, смирить. Царя Латина ускромити. Ускроміть своє серце.
