Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

війтиха

Війтиха, -хи, ж. Жена війтова. Гол. IV. 450.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЙТИХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЙТИХА"
Баранта, -ти, ж. Стадо овецъ. Черном.
Брех I, -ху, м. Лай. Тот пес має великий брех. Вх. Лем. 394.
Відвідини, -дин, ж. мн. Посѣщеніе. Єв. Л. XIX. 44. Ще більшого жалю завдав їй своїми одвідинами. Г. Барв. 168.
Келарь, -ря, м. Инокъ, завѣдывающій всѣми монастырскими имѣніями.
Набо́кувато нар. Наклонно въ одну сторону. Набокувато зроблений віз. Черк. у.
Оббілити, -лю, -лиш, гл. Оббѣлить, сдѣлать бѣлымъ. Біленькая черемшина чи всі луги оббілила. Н. п. Васильк. у.
Привидки, -ків, м. мн. Видѣнія. А ти мене що-раз лякаєш снами, у привидки трівожиш мою душу. К. Іов. 16.
Смрід, -ро́ду, м. = сморід. Хто має пасіку, той має мід, — хто має діти, той має смрід. Ном. № 9173.
Сопочити, -чну, -неш, гл. = спочити. МВ. ІІІ. 62.
Фласкати, -каю, -єш, гл. Бить по лицу. Гол. ІІ. 703.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЙТИХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.