Відгусти, -ду, -деш, гл. Окончить гудѣть, шумѣть. Одгуло весілля, зосталися молоді самі у хаті.
Ґондзоля́ка, -ки, м. Ув. отъ ґондзоль. Ще собі зуби повибиває ґондзолякою отим.
Доконе́чне нар. Обязательно, непремѣнно. А той доконечне щоб співати. Та він доконешне був у селі. Доконечне треба.
Загеркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Закричать (о гусяхъ).
Осварюватися, -рююся, -єшся, гл. Огрызаться. Я його сварю, а він ще й осварюється.
Покорчувати, -чую, -єш, гл. Покорчевать.
Рівнятися, -ня́юся, -єшся, гл. Равняться, уподобляться, сравниваться; сравниваться ростомъ съ чѣмъ. Куди рівняться свині до коня, коли шерсть не така. Хто в псах кохається, сам йому рівняється. А запашний та василечок із тинами рівняється.
Страшенне нар. = страшенно. Журився й наш Грицько, страшенне журився.
Уже нар. Уже, ужъ. Іди зіма до Бучина, бо вже ти нам докучила. Така вже вдача собача. А вже ж! Конечно. А повінчаємось у неділю? — А вже ж. А що вже. Что же касается до. А що вже Василько — тихий, сумний. То вже ж. И вотъ. То вже ж Хмельницький до козаків приїзжає, словами промовляє. То вже ж один козак лугом біжить, коли дивиться на кущ, аж кущ дріжить.
Хитючий, -а, -е. 1) = хисткий 1. Се хитючий човен.
2) = хисткий 3. Яка хитюча гілька.
