Вуйна, -ни, ж. = дядина.
Засторцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = запроторити. 1) Куди це ти засторцювала мою ложку? 2) Та я його засторцював у наймити.
Збива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зби́тися, зіб'ю́ся, -б'єшся, гл. Сбиваться, сбиться, скучиться, слѣпиться; собраться. Казав Хома: душа моя, де ти забарилась? У собачинім хвості та в ковтуни збилась. На майдані збилось багацько народу. Подме Господь — і льодом стануть води, загуснувши, збиваються у камінь. — на що. Собрать денегъ на что. Збився Пилип і на хату. Ти на свою худобу тим часом збився б. 2) Быть сбиваемымъ, сбитымъ, сшибленнымъ. Збий оту грушу з гілки. — Коли ж не збивається! 3) Сбиваться, сбиться; спутаться, ошибиться. Ми збились того сліду, що їхали, та не знать де й опинились. — з пантели́ку. Сбиться съ толку. Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь, та з пантелику ти, так як другі, не збивсь. 4) Подниматься, подняться вверхъ. Знов зірвався, збився та й полетів. 5) Возмущаться, возмутиться, взволноваться. Чоловіка не маю, щоб, як зіб'ється вода, вкинув мене в купальню. — бу́чі. Подняться шуму, крику, скандалу. Така буча збилася, ща ледві розняли їх.
Лу́сом нар. Огуломъ. А скільки візьмеш за них не нарізно, а лусом?
Молисти́тися, -лищуся, -стишся, гл. Проситься. Він єго бив, а той так молиститься.
Оттакелецький, -а, -е. = оттакелезний. А яких я волів маю!... Чи повірите? Оттакелецькі роги!
Прикусити Cм. прикушувати.
Пуночка, -ки, ж. пт. Сосновка.
Скориноньки, -ньок, мн. ум. отъ скірні.
Стурбувати, -бу́ю, -єш, гл. Обезпокоить, встревожить.
