Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Виннюха, -хи, ж. Родъ виннокислыхъ яблокъ.
Доло́ня, -ні, ж. Ладонь. Свербить долоня проти чогось. Тоді, як на долоні волосся поросте. Никогда. Ум. доло́нечка, доло́нька, доло́шка. І в долонечки вже плеще. Вони такі раді, що аж у долошки плещуть.
Зашпига́ти, -га́ю, -єш, гл. Заколоть.
Здоби́шник, -ка, м. Разбойникъ, хищникъ. Ой як взяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити.
Контосити, -шу, -сиш, гл. = кундосити. Нехай коси Дунай носить, та нехай нелюб не контосить.
Одх.. Cм. отъ відхамаркати до відхтітися.
Схаб, -бу и -ба, м. Мясо съ ребрами, бокъ.
Такса, -си, ж. Такса.
Ферділь, -лі, ж. = ферделинка.
