Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хибити

Хибити, -блю, -биш, гл. 1) Ошибаться, давать промахъ, погрѣшать, сбиваться съ пути. Мір землю сажнем, а не ланцюгом, то не будеш хибити. Черк. у. Не хибив я проти його закону, його слова ховав у щирім серці. К. Іов. 51. Прямуйте ж, добродію, куди задумали, не хиблючи. К. (О. 1861. І. 310). 2) Миновать, обойти. Він думав, що то його хибить. Н. Вол. у. То вже вас не хибить — мусите робити. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 396.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХИБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХИБИТИ"
Видатися, -даюся, -єшся, гл. Видѣться. Перепався, що не видався. Ном. № 8750. Стрічається, видасться та із рибалками. Рудч. Чп. 125.
Гноянка, -ки, ж. 1) Гнойный прыщъ. Желех.
Дава́ння, -ня, с. 1) Даваніе. Воно ж і даванню кінець є. Мир. Пов. І. 116. 2) = Данкя́ 2. Давання гірше трутизни. Ном.
Засвіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс.
Лупи́рь, -ря́, м. = лупій.
Навісни́й 2, -а́, -е́. = навіжений. Оженився навісний та взяв біснувату, не знаючи, що робити — запалили хату. Н. п. Люд навісний нехай скаженіє. Шевч.
Нося, -сі, м. дѣтск. Носъ.
Підкидач, -ча, м. Подбрасыватель.
Повиполювати, -люю, -єш, гл. Выполоть (во множествѣ). Усі грядки повиполювала.
Пообплітати, -та́ю, -єш, гл. Обплести (во множествѣ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХИБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.