Буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Велелюдний, -а, -е. Многолюдный. Да вознесуть його в громаді велелюдній.
Вусельниця, -ці, ж. = гусениця.
Гачок, -чка, м. Ум. отъ гак. Крючекъ. Скуй гачок на удку.
Догорі́ти Cм. Догоряти.
Доступни́й, -а, -е. 1) Доступный. Люде живуть доступні такі, привітні. 2) Умѣющій легко ко всякому проникнуть, втереться въ довѣріе. Се провідала та Катря, облетавши села: жінка хитра, доступная, гарна і весела; хоть до кого підлеститься і що хоче знає, тайну з серця, слово з рота, де бажа, виймає.
Людоже́р, -ра, м. Людоѣдъ. Кріваві людожері. Змій людожер.
Мед, -ду, м.
1) Медъ. Нуте ви, бджоли!.. приносьте густії меди і рівнії воски. На солодкім меду обізватися. Заговорить сладкорѣчиво. І шумить, і гуде, дрібен дощик іде, — ой хто ж мене молодую та й додому доведе? Обізвався козак на солодкім меду: « Гуляй, гуляй, чорнобрива, я додому доведу»!
2) Медъ (напитокъ). Один сидить копець столу мед-вино кружає. Ум. меде́ць. Медок, медочок. В першому кубці медок-солодок.
Пийка, -ки, ж. пт. = піщак.
Порклиця, -ці, ж. = порплиця 1.
