Викладати, -даю, -єш, сов. в. викласти, -ду, -деш, гл.
1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає.
2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости.
3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави.
4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає.
5) Излагать, изложить. От л й викладаю все теє небозі.
6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав.
7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу.
8) = валашити, вивалашати.
9) смішки си (собі) з кого викладати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать.
Відсіч, -чі, ж. Отраженіе нападенія, отпоръ. Давали таки добру одсіч харцизякам.
Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. У його двоє діл. Почав їх (учеників) посилати по двоє.
Довгому́дів, -дова, -ве. Принадлежащій довгомудові. Прийшли вони всі до довгомудової хати.
Зду́жати, -жаю, -єш, гл. 1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. 2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, пі подужа. 3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді.
Капестра, -ри, ж. Уздечка.
Надрукува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Напечатать. Надруковано сю книгу вже давно. Оттут він ввесь, хоч надрукуй.
Спрожиток, -тку, м. Житье, возможность прожить. Зросту, слави, пам'яти, спрожитку сподівались.
Удачий, -а, -е. = удатний. Ледача невістка, ледача та і до роботи не вдача.
Швидкість, -кости, ж. Скорость, быстрота. Можна виміряти швидкість світу.
