Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хвилівник

Хвилівник, -ка, м. Раст. Змѣевикъ, Aristolochia Clematitis L. Третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу то хвилівник, то друге безділля. Мкр. Н. 4.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 391.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВИЛІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВИЛІВНИК"
Безименка, -ки, ж. Доска толщиною меньше вершка, но толще шалевки.
Гамір, -мору, м. Шумъ, крикъ. Желех. В містечку почався.... гамір. Левиц. І. 126.
Геройство, -ства, с. Геройство. Геройство духа, що підіймає серце на благодатні задуми і на великі подвиги. К. XII. 130.
Колюшенний, -а, -е. = колішенний. Мнж. 92.
Опуст, -ту, м. Шлюзы. Драг. 5. Стали коло ставу напувати худобу; дивляться, на опусті ходить якийсь пан. Драг. 47.
Парубкування, -ня, с. Жизнь парня.
Пригинати, -на́ю, -єш, сов. в. пригну́ти, -гну́, -гне́ш, гл. Пригинать, пригнуть.
Пукти, -кну, -неш, гл. = пукнути. Пукла шибка. Камен. у. Пукли обручі на бочці. Чуб. II. 89.
Розлаятися, -лаюся, -єшся, гл. Разругаться. З туєю поганою розлаялася. Чуб. V. 616.
Спрягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. спрягти́ся, -жу́ся, -же́шся, гл. 1) Спрягаться, запрягать, запречь вмѣстѣ, напр. воловъ для пахоты. Як у кого нема на плуг волів, то спрягається з ким. Харьк. Було в нас два воли, — спряжуться з сусідом Г. Барв. 267. 2) Соединяться, соединиться. Був собі котик та півник, да спряглися жить. Рудч. Ск. І. 27.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХВИЛІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.