Голова, -ви, ж. 1) Голова. Що голова, то розум. Посл. у голову заходити, зайти. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходити. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. Фр. Пр. 52. у голову (голови) класти, покладати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. Ном. № 5478. наложити головою, лягти головою. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Мет. 14. Або за Дніпром ляжу головою. Шевч. 142. в голові мені (тобі....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. Ном. № 4986. у головах. У изголовья. Рудч. Ск. І. 193. Поклав сокиру в головах. під голови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. Мет. 82. у голову взяти, забрати. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пита горілки. Рудч. Ск. І. 200. по моїй голові. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. на мою, твою.... голову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б'ються на гончарову голову. Ном. № 3148. шоб тебе у жито головою. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: Ном. № 3267. за твоєю (його и пр.) головою. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. АД. II. 8. голову кому їсти, жувати. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Ном. № 2725. Що в Бога день, усе голову їсть. Ном. № 2724. у голові, у головці було. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. Кв. голова в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька. 2) Умъ, разумъ. Порадь мене своєю головою. К. ЧР. 188. До булави треба голова. Ном. № 753. цвілі голови. Глупцы. Ном. № 6303. 3) м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. Ном. № 751. 4) м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... О. 1861. VIII. 95. 5) ж. Глава, часть книги. К. Іов. XI. 6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. Сумск. у. 7) Часть топора возлѣ обуха. Сим. 24. 8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. Сим. 24. 9) Раструбъ пастушьей трубы. Сосн. у. 10) = маточина. Рудч. Чп. 250. 11) Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11. Вас. 179. 12) Часть толчеи. Cм. стула походюча. Шух. I. 162. 13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. Вас. 155. 14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ цигана. КС. 1887. VI. 466. 15 — святоянська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Чуб. І. 84. Ум. головка, голівка, головонька, голівонька, головочка, голівочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. голови ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.

Згля́ді́ти, -джу, -диш, гл. Увидѣть. Закричали, задрожали, як Христа згляділи. КС. 1882. IV. 170. — о́ком. Охватить взглядомъ.

Піддулька, -ки, ж. Одинъ изъ садовыхъ сортовъ груши. ЗЮЗО. І. 133.

Подоривати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и дорвати, но во множествѣ.

Похвоськати, -каю, -єш, гл. Постегать (прутомъ, кнутомъ).

Прикропляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прикропи́ти, -плю́, -пиш, гл. Брызгать, побрызгать сверху. Да ідуть дощі все частії, да землю прикропляють. Грин. III. 636.

Припосилати, -ла́ю, -єш, сов. в. припослати, -шлю́, -шле́ш, гл. Ниспосылать, ниспослать. Нехай тобі Бог з вищого неба припошле. О. 1861. VI. 75.

Рійба, -би, ж. Роеніе, время роенія пчелъ. Черк. у. Вже сонечко дошкуляє — отто рійба піде. Подольск. г.

Шапковитий, -а, -е. Низкопоклонный. Сказано лях: такий облесливий, шапковитий. Подольск. у.

Шурнути, -рну, -неш, гл. 1) Толкнуть, пырнуть. Як шурнула хруща в писк, аж рос кинув крила. Н. п. 2) Броситься, повалить. Вони й шурнули далі, аж не потовпляться в двері. Св. Л. 196.