Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

умивати

Умивати, -ваю, -єш, сов. в. умити, умию, -єш, гл. 1) Умывать, умыть. Умивай же біле личко дрібними сльозами. Шевч. При одній свічі личенько вмивав, при другій свічі татоньки вбірав. Гол. Ввійшла в хату, Катерина їй ноги умила. Шевч. 114. вмивати руки від чо́го. Отказываться отъ чего. Теперка вмивають руки від поля, а потому буде казати, що поля нема. Камен. у. 2) Сносить, снести водой. як вода вмила (що, кого). Исчезъ безъ слѣда. Рудч. Ск. І. 81.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 337.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УМИВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УМИВАТИ"
Божеволіти, -лію, -єш, гл. Сходить съ ума. Єв. І. X. 20.
Де́ргати, -гаю, -єш, гл. Дергать.
Ле́глий, -а, -е. Залежалый, затхлый, прѣлый (о мукѣ).
Мазі́й, -зія́, м. 1) Мазальщикъ. 2) Названіе вола пепельнаго цвѣта. КС. 1898. VII. 41, 3) = мазун.
Обезчестити, -щу, -стиш, гл. Обезчестить. Лайдак!.. Пропив усе добро, а тепер обезчестив мене. Левиц. І. 529.
Проповідь, -ді, ж. Проповѣдь. К. Гр. Кв. 34.
Прощання, -ня, с. Прощаніе, разлука. Плаксивее з синком прощання. Котл. Ен. V. 62. На прощанні випросила Маруся в Василя сватаний платок. Кв.
Редечка, -ки, ж. Ум. отъ редька.
Скирготіти, -гочу, -тиш, гл. = скреготати. Зубами скирготить. Чуб. II. 417.
Шкірка, -ки, ж. Ум. отъ шкіра.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УМИВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.