Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Шляхтич за гонор уха рішився. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів.
Задзижча́ти и задзичати, -чу́, -чи́ш, гл. = заджижчати. Коли не коли задзижчить... роботяща бджола. А мухи разом задзижчали: «Ось годі, не кажіть!»
Нежир, -ру, м. = нежерь.
Нуждочка, -ки, ж.
1) Ум. отъ нужда.
2) Родимчикъ у дѣтей.
Повгодовувати, -вую, -єш, гл. Откормить (многихъ).
Подозвелити, -лю, -лиш, гл. Дозволить, позволить. Посилав спитати короля: чи подозволить він йому поторгувати у його королівстві.
Попасувати, -сую, -єш, гл. = попасати. Ми стали біля слободи Кіньської... попасувать волів.
Попригороджувати, -джую, -єш, гл. Пригородить (во множествѣ).
Сисунча, -чати, с. = сисун.
Чудерство, -ва, с.
1) Чудовище. Єсть, кажуть, на морі морське чудерство з трьома губами і на кожну губу дванадцять кораблів бере. Привели царівну морському чудерству на прожереніє.
2) Диво, удивленіе. Змій і проситься: «Не бий мене до 'статку, а вези у своє царство на чудерство».... Привозе він його у своє царство, — всі на його чудують.
