Апо́стол, -ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. І посходились апостоли до Ісуса. Подибує він раз янгола, ци апостола. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь.
Болітце, -ця, с. Ум. отъ болото.
Ивина, -ни, ж. Одно дерево иви.
Калний, -а, -е. = кальний. Пізнають хлопці і в калній сорочці. Треба їм десь через дуже калну балку їхати.
Лохина, -ни, ж. Раст. Vaccinium uliginosum.
Неповинний, -а, -е. 1) Невинный, неповинный. Карайте мене, а неповинного пустіть на волю.
2) Не должный.
Пороскурювати, -рюю, -єш, гл. Раскурить (во множествѣ). Пахучії ладани пороскурювані.
Рикнути Cм. рикати.
Розбійниченько, -ка, розбійничок, -чка, м. Ум. отъ розбійник.
Росполошити, -шу́, -шиш, гл. = росполохати.