Броснатий, -а, -е. О деревѣ: имѣющій много почекъ. Броснате дерево.
Дрохви́ч, -ча́, м. Самецъ драхва.
Замурмота́ти, -чу́, -чеш и замурмоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Троянці всі замурмотали.
Кришити, -шу́, -шиш, гл.
1) Крошить. Ой сип сірівець та криши петрушку. Чого не люблю, того і у борщ не кришу.
2) Рубить. Дід і почне кришить татар, як локшину.
3) Рѣзать, разрѣзывать. Сало кришене стоїть на столі.
Нивонька, -ки, ж. Ум. отъ нива.
Онуча, -чі, ж.
1) Онуча, портянка. Хвалилися гайдамаки під Умань ідучи: будем драти, панове молодці, з китайки онучі.
2) Хлопокъ снѣгу. Сніг летить онучами. Ум. онучка, онучечка. Ми тут вам не надокучимо: онучечки пересушимо.
Рюм, -му, м. Плачъ.
Селезень, -зня, м. 1) Селезень. Пливи, пливи, селезню, против води тихо. Ум. селезник, се́лезничок. Не наступай, селезнику, уточці на крильця. 2) Знакъ отъ удара по льду, когда ледъ въ ударенномъ мѣстѣ трескается, но не выбивается. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою, — так селезень і вкипів. 3) Узоры, намерзшіе на оконномъ стеклѣ.
Субота, -ти, ж. Суббота. Субота не робота: помий та помаж та і спати ляж. посл. ум. субі́тка, субі́точка, суботонька.
Шляма, -ми, ж.
1) То мѣсто на концѣ доски, которое остается не отдѣленнымъ пилою, а отколотымъ.
2) У человѣка: ключица.
