Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

требно

Требно нар. Требовалось, было потребовано. Корчмарочка добрі зная, что мні спотребно, повни лашки наливає, хотя і не требно. Гол. III. 523.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 280.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРЕБНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРЕБНО"
Гаркуша, -ші, об. Картавый, картавая. Левч. 27.
Заголи́ти, -ся. Cм. заголювати, -ся.
За́пко нар. Страшно, жутко. У лісі так запко. Н. Вол. у.
Лютува́ння, -ня, с. Свирѣпствованіе. Лютуванням і кров'ю вони наситились уже в-доволю. Стор. МПр. 147.
Наму́лити Cм. намулювати.
Півкондійка, -ки, ж. Полуендова. Котл. Ен.
Подимати, -ма́ю, -єш, гл. Повѣвать. Буде вітрець подимати. АД. І. 64.  
Попасання, -ня, с. Кормъ на пастбищѣ. Пустили коней на попасання. Макс. (1849), 54.
Проявляти, -ляю, -єш, сов. в. проявити, -влю́, -виш, гл. Обнаруживать, обнаружить.
Тюлька, -ки, ж. Рыба Clupea cultiventris Nordm. Браун. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТРЕБНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.