Водило, -ла, с. Длинная жердь, ворочая которой сгибаютъ колесный ободъ.
Зала́яти, -ла́ю, -єш, гл. Ругнуть, обругать. Він залаяв мене. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла, залаяла Енея так. Засвистав, залаяв: чорти б вашу ма!
Зворухну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Тронуться съ мѣста, шевельнуться. 2) Всколыхнуться; засуетиться. Мати Божа! Увесь будинок зворухнувся: білити, мити, прибірати... Панночки сподіваємось!
Змітки, -ків, м. мн. = обметиця 1.
Конечне нар. 1) Непремѣнно, неизбѣжно. Вони почули, що за пшеницею треба конечне йти в двір фараонів. Любилося двоє дітей сердечне, присудив Господь розлучити конечне. 2) не конечне. Не совсѣмъ, не очень. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість.
Об'їманка, -ки, ж. = обіймання. Ум. об'їманочка. Минулися напоєчки та й об'їманочки, лише, ді, мя не минули тяжкі здиханочки.
Січовик, -ка, м. Житель Сѣчи, запорожець.
Собі мѣст. дат. пад. отъ себе. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє.
Чадіти, -дію, -єш, гл. Угарать. Багато того духу, од котрого чадіють люде.
Швельбавий, -а, -е. Имѣющій плохой выговоръ.
