Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тверезяка

Тверезяка, -ки, об. Трезвый, непьющій человѣкъ. К. ЦН. 277.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 251.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТВЕРЕЗЯКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТВЕРЕЗЯКА"
Брехака, -ки, об. 1) = брехун, брехуха. 2) Эпитетъ собаки. Собака злющий на ланцюзі, брехака невгавущий. К. Дз. 51. Ум. брехачка.
Ґирли́ґа, -ґи, ж. Длинная съ клюкой палка овечьяго пастуха. Вистоїть чабан сердега всю ніч, обпершись на ґирлиґу. О. 1862.
Ет меж. 1) = ат! Посидьте, каже чоловік, у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь. — Ет, ще вигадав прощаться! Ходім! Рудч. Ск. ІІ. 23. 2) Вѣдь, вотъ. Ет вісім докапав літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58. Ет тямиш же, як я і ти, що тут стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. Мкр. Г. 25.
Зрятувати, -ту́ю, -єш, гл. Спасти. Зрятуй його! Греб. 341.
Калюхатий, -а, -е. Выгнутый наружу. На бербениці та барівки треба калюхатих — вигнених доґів, бо ті судини у середині ширші. Шух. І. 250. калюхата пила. Пила, пластинка которой съ того края, гдѣ зубья, дугообразна. Шух. І. 175.
Кладка, -ки, ж. Мостокъ, мостки. Ой у степу річка, через річку кладка. Макс. То було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каміня на камінь. Куліш. Ум. кладочка. Край гребельки млиночок, край млиночка кладочки. Чуб.
Ло́мки, ло́мок, ж. мн. ло́мки льодові. Мѣсто, гдѣ бьютъ ледъ. Почали жолніре... людей серед зіми по ломках льодових у плуг запрягати. К. ЧР. 10.
Понадбиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Надбиться (во множествѣ).
Посупити, -плю, -пиш, гл. 1) Нахмурить. 2) = похнюпити. Голову посупив. Кв.
Приспівувати, -вую, -єш, сов. в. приспіва́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Припѣвать, припѣть. Котл. Н. П. 391. Теща дитя колихала і дитині приспівам: «люлю, люлю, татарчатко!» АД. І. 288. Нехай лишень сядуть за стіл, уже не я буду, щоб не приспівала йому: «Старший боярин як болван.» Кв. А вона сама грає і приспівує. Рудч. Ск. і. 160. приспівувати парубка дівчині. Называть ихъ имена вмѣстѣ въ пѣснѣ. МУЕ. III. 11, 12. 2) Упустить, утратить изъ за пѣнія. Да ти, дівко, свою долю у п'ятінку приспівала и т. д. (Чуб. V. 602),Cм. приснідати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТВЕРЕЗЯКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.