Безладдя, -дя, с. Безпорядокъ, разладь, несогласіе, неурядица, анархія. У нас безладдя було таке що й Боже! У товаристві лад, — усяк тому радіє; дурне безладдя лихо діє.
Важитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Вѣситься, взвѣшиваться. 2) Отваживаться, рѣшаться. Ніхто з них не важивсь озватись до його словами. На дівчину дивитися не важусь. 3) Покушаться, умышлять. Не бийтеся, не лайтеся, ви на мене не важтеся. А в дівчини чорні брівоньки, ти, козаченьку, не важся.
Відликати, -каю, -єш, сов. в. відкликати, -кличу, -чеш, гл. Отзывать, отозвать.
Відокромитися Cм. відокромлюватися.
Заги́ба, -би, ж. = загиб. Чи нема у вас чого ад поганки? Жаден день поганка; та вічня загиба та й годі.
Запада́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. запа́стися, -ду́ся, -де́шся, гл. Проваливаться, провалиться; обваливаться, обвалиться. Новая хата нехай западеться. Через письменних світ западеться.
Півторачок, -чка, м. Ум. отъ півторак.
Повірувати, -рую, -єш, гл. Вѣрить нѣкоторое время. Повіруєм ще трохи в волю, а потім жити почнемо.
Правдувати, -ду́ю, -єш, гл.
1) Быть правдой. Нема в світі правди, правди не зиськати, що тепер неправда стала правдувати.
2) Жить по правдѣ. Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.
Стручок, -чка, м.
1) Стручекъ. Горох сію, два стручки, роди. Боже, чотирі.
2) Завитокъ шерсти на овчинѣ. Скільки на кожусі стручків, стільки дитині рочків.