Аде́! меж. Сюда!
Буркіт, -коту, м.
1) Воркованіе.
2) Шумъ. Иноді тут як в казані кипить, клекоче: і співи йдуть, і сварки, і так крик та буркіт.
3) Ворчанье.
Вербунковий, -а, -е. Къ вербованію относящійся.
Горі́х, -ха, м. Орѣхъ (плодъ). Сім міхів оріхів. 1) Орѣшина, орѣховый кусть, орѣховое дерево. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Ум. Горі́шенько, горі́шечко, горі́шок.
Жеря́вий, -а, -е. Горящій, палящій, пламенный.
Кромкати, -каю, -єш, гл. = крамкати. Орони кромкавут.
Пробуток, -тку, м. Житье. Дай, Боже, вік довгий, пробуток добрий. Я дав йому пустиню на пробуток.
Пушити, -шу́, -ши́ш, гл.
1) Взрыхлять. Пушив свою яблуню.
2) Дѣлать полнымъ, вздувать. Мовчанка не пушить і черева не дме.
Удовки, -вок, ж. Раст. веселые глазки, Flos trinitatis.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.
