Вицілити, -лю, -лиш, гл. Попасть (при выстрѣлѣ). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є.
Инслиза, -зи, ж. = інклюз.
Карбач, -ча, м.
1) Кнутъ, плеть, нагайка. А козаченько оглядається, карбачем оббивається. Карбачем по спині затинає.
2) Жгутъ въ игрѣ.
Масля́ночка, -ки, ж. Ум. отъ маслянка.
Плець, -цю, м. Усадьба. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна.
Поет, -та, м. Поэтъ. Чого стоїть Шевченко яко поет народиш.
Свистання, -ня, с. = свистіння.
Сливитися, -влюся, -вишся, гл. О писанкахъ: разрисовываться.
Соломина, -ни, ж. Стебель соломы, соломинка. І за соломину хопиться, хто топиться. Ум. соломинка.
Узір, узору, м. Видь, внѣшній видь. Як узір хороший у сіна, зелене, то й сіно в ціні. На взір. Съ виду, по внѣшнему виду, но наружности. Пшениця гарна на взір. На взір — чоловік середніх літ. На взір вони (будинки) цілі і кріпкі. У лісі і на взір немає груш. 2) Образецъ. Хата, X. Нехай ся мова іде по добрих людях на взір, як треба велике діло рідної освіти роспочинати. Христос дав нам взір собою. взо́ром. По образцу. Писав сей хуторний проява українські пісні взором звичайних жіночих та козачих. 3) Узоръ. Ум. узо́рець. Був сей погонець взорцем дикої краси.
