Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани)
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю.
Гілляченька, -ки, ж. Ум. отъ I. Гілля.
Гойний, -а, -е. Щедрый, роскошный. Чоловік гойний такий, що кождому давав всього.
Доте́пре нар. = дотепер.
Задуя́вка, -ки, ж. = задувка.
Захоробрытыся, -рюся, -рышся, гл. Расхрабриться.
Калярувати, -ру́ю, -єш, гл. Окончательно полировать гребенку посредствомъ тренія между ладонями рукъ, слегка покрытыхъ золой.
Полежаха, -хи, ж. Лѣнтяйка, лежебока. Я не яка небудь полежаха.
Участувати, -тую, -єш, гл. Попотчивать. Нагодувала стара яга чоловіка, вчастувала і положила спати.
Хибко нар. Неустойчиво, шатко. Хибко сидіти.
