Важений, -а, -е. 1) Взвѣшенный. 2) Выдаваемый по вѣсу. А щоб ніхто не діждав, щоб я важений хліб їла.
Ґирґа́чка, -ки, ж. = Ґерґавка.
Ґніт, ґнота́, м. Фитиль, свѣтильня. Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. Ні ґнота́ нема́. Нѣтъ ничего. Ум. Ґно́тик. Ув. Ґноти́ще. Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє.
Міду́шиця, -ці, ж. Раст. Salvio glutinosa.
Непутити, -чу, -тиш, гл.
1) Мѣшать, быть помѣхой, стоять на дорогѣ, сбивать съ пути, съ толку. Любов... і мозок непутить, і кров. Не мені непутить отой Улас головатий, а то б не взяли сина у москалі. Воно б можна до паламарки теє — нема що! але ж батько непутить, а сина чортма.
2) Портить, развращать. Багато нашого брата горілка непутить.
3) Съ отрицаніемъ безлично. не непутить. Не мѣшаетъ. Хоч би й десятку дали, то воно не непутило б.
Пірце, -ця́, с.
1) Перышко.
2) Отдѣльный листокъ растенія рогіз.
Послатися, -стелюся, -лешся, гл.
1) Приготовить постель. Послались долі і лягли. Як послався, так і виспався.
2) Простлаться, разостлаться. І падає, і по землі постлались ті коси білі.
Потуркати, -каю, -єш, гл.
1) Поворковать.
2) Поговорить нѣкоторое время одно и то-же, не переставая.
Притупати, -паю, -єш, гл. 1) Прійти. Прийшло, притупало: позичте нам... 2) Утомить, ходя. Одпочинь оке, пане, трохи: ти уже притупав ноги, — тупає другий нехай.
Схизма, -ми, ж. Расколъ, ересь; названіе иновѣрцевъ у католиковъ.
