Величати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Один одного звикли добродіями величати.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи.
Жа́лнощі, -щей и -щів, ж. мн. лощі. Жалнощі узяли його.
Невзаміру нар. Несравненно, непомѣрно. Товариства зібралося невзаміру більш.
Неможний, -а, -е. 1) Невозможный.
2) Безсильный, слабый. Доля карає й вельможного й неможного.
Перекивати, -ва́ю, -єш, гл. Кивать дольше чего либо. Пальцем не перекивать.
Підлепний, -а, -е. 1) = підлепливий.
2) підле́пне шило. Шило для обшивки подошвъ и стелекъ.
Пластун, -на, м. 1) Кубанскій козакъ, несущій сторожевую и развѣдочную службу и въ то-же время занимающійся охотой и рыбной ловлей. Пластуни, 2) = пластовець.
Погибельний, -а, -е. Гибельный. І в погибельні тенета вороги її вловили.
Теперісінько, теперісічко, нар. Какъ разъ теперь, именно теперь.
Утікацький, -а, -е. Принадлежащій бѣглецу.
