Виводити 2, -джу, -диш, сов. в. вивести, -веду, -деш, гл. 1) Выводить, вывести. Вивів босу на морозець. Мет. 237. Сірко вивів вовка аж на поле. Рудч. Ск. І. 12. 2) Выводить, вывести. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88. Вивела перепеличенька діти. Н. п. 3) Выстраивать, выстроить, сооружать, соорудить Виведем таку-сяку оселю та й будемо жить. Рудч. Ск. І. 13. Верх вивели і у головах поставили хрест. Кв. І. 116. 4) Доказывать, доказать, обосновать, оправдать. Бо ти став на прю за мене, вивів моє право. К. Псал. 17. Тоді б йому все діло моє вивів, уста б мої я сповнив оправданням. К. Іов. 51. — справу. Добиться своего. З ним не виведе справи і той, що у болоті. Ном. № 2666. 5) — на світ. Обнаруживать, обнаружить, раскрывать, раскрыть, выводить, вывести на чистую воду. Яке б темне діло не було, та зараз його на світ виведе. Стор. І. 32. 6) — нитку (въ пряжѣ). Выпрядать, выпрясть нитку. То мати наумисльне такі товсті нитки виводили, бо у нас сього року дуже коноплі були народили. Ном., стр. 287, № 6418. 7) — танчик. Танцовать, протанцовать. Виведи танчик по-німецькій. Ном. № 670. 8) — голос, пісню. Выводить, вывести голосомъ. Зачав мій шпак пісні виводить. Гліб. 66. Виводить голос, як лляну тонку нитку. Левиц. І. 112. 9) очі вивело. Выкатились глаза. Очі вивело із лоба од страшної муки. Шевч. 24.

Вощити, -щу, -щиш, гл. Вощить.

Гости́стий, -а, -е = Остистий. О мѣхѣ: имѣющій длинныя шерстинки. Гостиста шкура. Н. Вол. у.

Добасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Добѣситься, доиграться.

Кицюня, -ні и кицю́нечка, -ки, ж. Ум. отъ киця.

Полускирт, -та, полускирток, -тка, м. Полскирды. Були скирти, полускирти, а тепер немає. Мнж. 172.

Посоромитися, -млюся, -мишся, гл. Постыдиться. Глянь на Бога та посоромся людей. Ном. № 2950.

Практичній, -я, -є. Практическій. До практичньої мудрости. К. (О. 1861. І. 313).

Рушник, -ка, м. Полотенце. Различныя названія, смотря но употребленію: рушник-утирач — для лица и рукъ, — стирок — для вытиранія посуды, кілковий — богато вышитый — для украшеніи образовъ, картинъ, божник — для иконъ, плечеви́й — богато вышитый для сватовъ, подарковий — дешевый для свадебныхъ подарковъ и пр. Вас. 167, 168. Вода в відеречку, — братіку, вмийся; рушник на кілочку, — братіку, втрися. Чуб. V. 927. На образах рушники, шиті орлами та хмелем. Левиц. І. 27. рушники подавати. Перевязать особо для этого приготовленными полотенцами, во время обряда сватовства, сватовъ въ знакъ согласія на выходъ замужъ: дать согласіе на виходъ замужъ. на рушнику стоя́ти. Вѣнчаться. Та ми з тобою на рушничку стояли, та ми з тобою й присягу мали. Чуб. 2) Бѣлый поясъ, вытканный изъ нитокъ, съ красными и синими полосками на концахъ. Чуб. VII. 417. Ум. рушничо́к.

Цоркіт, -коту, м. Бренчаніе, бряканіе, звяканіе. Желех.