Бардичка, -ки, ж. Ум. отъ барда.
Вилежувати, -жую, -єш, сов. в. вилежати, -жу, -жиш, гл.
1) Вылеживать, вылежать У Пилипівку піч як море — не виспиш і не вилежиш її.
2) Пролеживать, пролежать. От я зіму вилежала.
Заторо́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Затараторить, заговорить скороговоркой. Люде заторочили: «Чого се, чого?» 2) — світ. = зав'язати світ.
Мизи́нник, -ка, м. = мизинецъ 2.
Навпісля́ нар. Впослѣдствіи; потомъ, послѣ. Навпісля чую — мій пан аж заслаб. Навпісля дає вона молодому два хліби.
Наріка́ння, -ня, с. Ропотъ, жалоба. Посипались кепкування й нарікання і на Павлюгу.
Пожар, -ру́, м. Пожаръ. Викресали вогню із ружини да й пустили пожар по долині. на пожар спускати. Сжигать. А галеру на пожар спускали. Въ пѣсняхъ иногда въ значеніи выжженнаго мѣста: Біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає. Ум. пожарець, пожаречок. А взяв же його (бранця) по пужарові, — чорний пужарець ніженьки ком. Да повів же його да пожаречком.
Позрубувати, -бую, -єш, гл. Срубить (во множествѣ). Де яка деревина була, — все позрубував.
Скіпати, -паю, -єш, гл.
1) Колоть, раскалывать, щипать (лучину).
2) Раздроблять въ щепки. (Гарматами) скіпає в скіпки наш Байда гаспидські ґалери.
Шаламок, -мка, м. Еломокъ, еврейская ермолка. Чотирі жиди під одним шаламком.
