Бовкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він.
2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала.
Бридас, -са, м. Безобразный человѣкъ. Cм. брид 2, бридій.
Вигромаджувати, -джую, -єш, сов. в. вигромадити, -джу, -диш, гл. Выгребать, выгрести. Зубиха увесь огонь вигромадила на припічок.
Грі́свиця, -ці, ж. Промежуточная полоса между двумя рядами посадки на бахчѣ.
Кий II, мѣст. сокращенное изъ який въ выраж. кий біс! кий чорт!
Крейдяний, -а, -е. Мѣловой. Ой ти горо крейдяная. Викопали печері у крейдяній горі.
Покулятися, -ляюся, -єшся, гл. = покатулятися.
Приклякнути, -кну, -неш, гл. Опуститься на колѣни. Пречистая уклякнула, на колінки приклякнула.
Розсохатий, -а, -е. 1) = розсохуватий. Розсохатий явір. 2) О волахъ: съ развѣсистыми рогами.
Страшно нар. Страшно.
