Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

родимий

Родимий, -а, -е. 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Харьк. г. Він наш чоловік родимий. Камен. у. 3) Родимый, родной. Їхав милий край Дунаю та до родимого краю. Чуб. V. 378.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 28.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОДИМИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОДИМИЙ"
Діжкува́тий, -а, -е. Кадкообразный; толстый. То діжкуватий чоловік.
Кавальчик, -ка, м. Ум. отъ кавал. Желех.
Ліпа́рь, -ря, м. = ліпак. Желех.
Ми́йниця, -ці, ж. Умывальникъ, умывальный тазъ. Желех.
Накрапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Накрапывать. Не буйні вітри шуміли, не дрібні дощики накрапали. Н. п.
Перескаржити, -жу, -жи́ш, гл. = перешкожати. ...перескаржили у її роботі. Гн. II. 125.
Пополоскати, -щу, -щеш, гл. Пополоскать. Ми (гуси) попливем да нош пополощем. Рудч. Ск. І. 10.
Посумувати, -му́ю, -єш, гл. Погоревать, попечалиться. Там ніхто не посумує по твоєї смерти. Рудч. Чп. 234. Посумували чумаки, посумували, може котрий з їх і поплакав трохи — да що вже зробиш. Рудч. Ск. II. 154.
Шипіти, -плю, -пиш, гл. Шипѣть. Хрипить-шипить, ніколи не замерзає. Ном. стр. 304, № 503.
Штопний, -а, -е. Стеганный? Ум. штопненький. У неї очіпок штопненький, тільки вже постарів, клочечко видно. Ном. № 8454.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОДИМИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.