Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ремінь

Ремінь, -ню, м. 1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. Ном. № 4036. 2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Шух. І. 292. Оце купив реміню чоботи пошию. Харьк. у. 3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Федьк. Пов. 16. Ум. ремінець, ремінчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець. Ном. № 9682.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 12.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕМІНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕМІНЬ"
Драто́ваний, -а, -е. Раздраженный.
Знемиліти, -лію, -єш, гл. Сдѣлаться непріятнымъ.
Мокре́ць, -ця́, м. 1) Мокрець, болѣзнь лошадей. 2) Мокрыя дрова. Рудч. Ск. І. 140. 3) Раст. a) Asperugo procumbeus L; б) Galium Aparine. ЗЮЗО. І. 171; в) Sagina procumbens L.
Піддужувати, -жую, -єш, сов. в. піддужати, -жаю, -єш, гл. Выздоравливать, нѣсколько выздоровѣть. Тоді вже я почала піддужувати, а до того була така хвора, що і не підводилася з ліжка. Верхнеднѣпр. у.
Постук, -ку, м. Стукъ. Лежу... коли се стукає. Се ж його постук. Г. Барв. 237.
Псюрниця, -ці, ж. Жена псаря, любительница собакъ.
Розвинутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = розвитися. Головка хитнулась, коса розвинулась. Рудан. І. 32. Ой гаю мій, гаю, як ся мені не розвинеш, то тя порубаю. Гол. III. 323.
Схороняти, -няю, -єш, сов. в. схоронити, -ню́, -ниш, гл. = ховати, сховати. А вже твою милу схоронили. Мет. 99.
Хазяй, -зяя, м. = хазяїн. Хазяй на всю губу. Ном. № 10101. Питається сам хазяй. Рудан. І. 80.
Шльонск, -ку, м. Силезія.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕМІНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.